Ulysses

The Odyssey by Homer is not just a very early literary masterpiece but a precociously modern one. Its hero Odysseus, often known, as here, by the Latin version of his name Ulysses, is driven from one peril to another as he tries to get home from the Trojan war. Meanwhile, his wife, Penelope, and son Telemachus are persecuted by suitors seeking to take over his house. There are deep psychological resonances that make it more like a novel than a string of magic tales. In this painting, a French artist from the era of Zola homes in on that realism to portray Ulysses plunged into introspective thought on a sunny but bleak beach. The harshly lit rocks and low hills covered in sparse grass add to his solitary mood as he contemplates a shipwreck that killed his crew, stranding him far from home. This painting’s blend of prosaic reality with Greek myth may seem eccentric – yet the same idea structures James Joyce’s great modernist work Ulysses

Грип

Містер Грип: Добрий вечір, пане Гівнов! Я до вас у гості!

Іван Гівнов: Та які гості, Грипе, йди геть! Я тебе не кликав!

Містер Грип: А я і без запрошення заходжу, така в мене робота. Ось, тримайте—температура, ломота, нежить…

Іван Гівнов: Ой, ні, ні, ні! Я вже чай з імбиром випив, носки вовняні вдягнув і навіть часником квартиру натер!

Містер Грип: Ха! Думаєте, це мене зупинить? Я ж пандемічна зірка!

Іван Гівнов: А я—мій друг Парацетамол, сестра Вітамінка і кума Постільний Режим! Вали звідси, поки добре прошу!

Містер Грип: Ой… Ну добре, піду до вашого сусіда. Кажуть, він якраз куртку розстебнуту носить…

Іван Гівнов: От і йди, розумнику! І двері за собою щільно зачини!

лаоа

сьсьаь

Людина іде

символ

хрєнь

Знову ніби захотілося жити.

До цього – така апатія і зневіра, але ось виспався – і знову є енергія. Ти маєш розуміти, що енергія вона обовʼязково повернеться, ти маєш вірити собі самому! Знати себе, що спад — завжди тимчасовий в твоєму випадку. Все повернеться, не можна здаватися.